Ось знаєте те відчуття коли нічого не зробив, а все звалили на тебе?
Як це погано, от прямо не передати словами, коли ти кажеш правду, що ти не винен і любиш, усім церцем... А тобі не вірять, хочеться просто відкрити свою голову і показати думки, які мерехтять у тебе в голові. Тоді людина знаходиться в такому стані, коли не вистачить усіх слів, що існують. Ти намагаєшся повернути усе, але тобі знову й знову не вірять. Тоді в голові зароджується одна, всього одна думка: "А може це й на краще? Якщо це сталося зараз - станеться ще раз..." Ця пересторога поставлена мозком не дає тобі думати про щось інше, ооо в такий час хочеться творити, але водночас руйнувати і от коли мозок розуміє усю ситуацію... Починається справжнє пекло. Ревнощі, докори сумління і просто нерозуміння - не дають зосередитись на вирішенні проблеми і все, що ти можеш придумати - тільки ще одне "Вибач❤" у відкритому вікні чату, але це не допоможе, ти й сам знаєш це, але просто не визнаєш, рятує хороша музика та вона, нажаль, має короткий час дії. Тоді, коли пісня перестає грати, відчуття спалахують з новою силою і тепер ти думаєш що все марно, усі твої потуги просто "ZERO" для оточуючих, вони всеодно тебе не розуміють...
Багато з тих хто читає ці рядки запитають мене: "Максим, а навіщо ти це пишеш? Тримав би все в собі, твої емоції це ж пусте місце..." Дам відповідь, я не роблю це для вас... Це повідомлення написане тільки для декількох людей, які мене зрозуміють і для мене самого, щоб вгамувати бажання творити...
Та ось ти надягаєш вираз лиця, який буде закривати тебе від усіх оточуючих, можливо знайдеться той хто зможе побачити щось крізь цю маску "Життєрадісного хлопця" можливо це будуть справжні емоції... І тоді, я знову зможу відкритись для оточуючих і підпустити їх ближче до твого справжнього "Я"...
P.S. Все написане тут, було створено під впливом сильного напливу емоцій і може не співпадати з вашим баченням проблеми, я писав це з себе. (Хотів написати "вибачаюсь за помилки", але на сьогоднішній вечір досить вибачень...)
